У мене була залежність від комп’ютерних ігор…

Марія:

Добрий день! Мене звати Марія. До того як я прийшла в Церкву «Храм Духа Святого», у мене було дуже багато проблем у всіх сферах життя. У мене був страх, переживання, тривога, сумніви. Особливо я переживала за сина, за чоловіка, за родичів. Крім цього, я страждала від проблем у здоров’ї: я хворіла, син постійно хворів.

Були проблеми в особистому житті, тому що чоловік пив, грав в ігрові автомати, програвав всю зарплату. У будинку була бідність, злидні. Але найбільша проблема була пов’язана з сином. Я переживала за нього, тому що у нього була комп’ютерна залежність, він боявся, переживав і навіть перестав їсти так, як потрібно. Коли я вранці йшла на роботу, залишала для нього їжу на комп’ютерному столі, а ввечері бачила, що їжа стояла на тому ж місці, де я її залишила.

Але коли я прийшла в Храм Духа Святого, мене навчили боротися. Почалася подія «Святий Вогонь на горі Синай», і я жертвувала за нього. Я сподівалася тільки на Бога, бо самотужки не могла змінити цю ситуацію. Я навіть намагалася, просила його змінитися, благала, але все одно він продовжував грати.

Віталій:

Здраствуйте! Мене звати Віталій. Я був повністю безнадійним. У мене було багато залежностей, таких як: залежність від комп’ютерних ігор, онлайн-ігор, порнографії. Ці речі дійсно псували мій характер, мої стосунки з людьми, псували мою дружбу, мій саморозвиток. У мене не було цілей у житті, планів на майбутнє. Я не знав, чим я буду займатися далі. Мене постійно критикували в школі, в коледжі, завжди було непорозуміння з однолітками і тиск з їхнього боку. Через це я був закритою і закомплексованою людиною, не міг знайти спільну мову з оточуючими. У мене був поганий характер. Я заздрив людям, я часто починав сварки, конфлікти, і тому у мене не було друзів.

Все почалося з того, що коли мені купили комп’ютер, я почав потроху заходити в віртуальний світ. Все починалося з 3-х годин і дійшло до 10-12-ти годин на добу. Весь цей час я грав онлайн з людьми з різних країн світу. І від цього я отримував задоволення. У грі я вважав себе героєм, реалізованим, але, виходячи на вулицю, я розумів, що я нічого не досяг. Мої успіхи в навчанні стали падати все нижче і нижче: з відмінника я став двієчником. Коло друзів, яких і так було мало, зникав у мене на очах. Я вважав, що тільки в комп’ютері я можу знайти вихід і тому заглиблювався все більше і більше в віртуальний світ. Відносини в родині були жахливими, так як батько був залежний від алкоголю, сигарет. Навіть, бувало, ми з ним билися, бо він намагався змусити мене кинути мою залежність. Я говорив йому: «Ти кинь, а потім я кину». А він відповідав: «Ні ти кинь, а потім я кину».

Марія:

Після того, як я поклала жертву, мій син повністю змінився. Пройшов приблизно місяць, і він звільнився від комп’ютерної залежності: в одну ніч він мені сказав, що прийняв рішення і позбудеться всіх своїх комп’ютерних ігор, і при мені видалив всі ігри. І з тих пір почалося нове життя. Мій син почав ходити в церкву з великим бажанням. Це справжнє щастя в житті сина і в моєму житті теж, і в житті його батька — мого чоловіка. Після цього мій чоловік теж почав ходити в церкву. Між мною і моїм чоловіком змінилися відносини, зараз ми живемо дружньо, розуміємо один одного. Сьогодні мій син допомагає людям. Те, що я отримала від Бога, набагато більше того, що я поклала тоді на Вівтар. І зараз у мене щаслива сім’я, добрі стосунки.

Віталій:

Сьогодні я реалізований в житті, в мене немає залежності від комп’ютерних ігор. У мене є мрія, у мене є мета, до якої я йду. І я щасливий через це. Сьогодні я вдячний Богу за те, що він перетворив моє життя.