Роздуми

Знати або відчувати

Знати або відчуватиЩо спільного у серця з дияволом?

Обидва лукаві та вкрай зіпсовані.

«Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнаї його?» (Єремія 17:9).

Поки Ісус говорить про серце як про джерело поганих думок: «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги» (Матвій 15:19), Павло говорить про справи плоті як про думки серця: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Галатів 5:19-21).

Серце і плоть — це одне і те ж.

Учинки тіла і думки серця — це одне і те ж.

Ми можемо сказати, що народжені від плоті, це все одно, що народжені від серця.

Як народжені від серця були зачаті в емоціях, так само і народжені від плоті були зачаті в почуттях.

Таким «християнам» подобається слово, яке дуже емоційне.

Їм подобаються обійми пастора.

Їм подобається показувати себе, чути похвалу, визнання і повагу.

Якщо цього немає, їх гаряче серце холоне, і вони залишають віру…

Народжені від плоті — це люди, які ходять за емоціями.

У церкві вони відчувають себе добре, але за межами церкви — вони відчувають себе холодними.

Вони живуть тільки тим, що відчувають або не відчувають. Тому вони не можуть перемогти самі себе і тим більше — світ.

Вони обмануті вірою, яка приходить з їх серця, що підкріплюється почуттями. Там вона була, народилася і продовжує там перебувати, все більше зміцнюючи.

Емоційна порада, емоційна музика, емоційне служіння, поклоніння, повне емоцій, врешті-решт, їх віра — це плід емоцій.

Тільки піна. Люди з такою вірою не можуть бути слухняними Слову Божому, перемогти обставини, гоніння і спокуси в пустелі.

Такий тип віри не має сміливості, щоб тримати меч і захищатися. Навіть, можливо, може захищати свою деномінацію, пастора, але ніколи — свою віру.

Її боягузтво все приймає, але не може боротися. Приймає навіть бути схожою на зло, тільки аби не боротися проти нього.

Віра від серця — це лише поверхня. Вона розплавляється перед вогнем битви. Вона затикає вуха, почувши трубний поклик битви, біжить геть від битви.

Як Дух Святий може розраховувати на таких людей?

Релігії і релігійні люди саме такі. Свідомо чи несвідомо вони працюють в згоді з пеклом. Багато людей зігрівають свою віру «ковдрою» емоцій; інші ховаються за традиціями. А ще є не тільки такі, а й просто теплі.

Але протилежно релігійній вірі є мудра віра. Віра, яка думає, все зважує, розмірковує і оцінює.

Ця віра вірить в те, що Бог не може обдурити, не може відмовитися від того, що обіцяв; вірить, що Він зробить саме те, що обіцяв.

Ця якість віри не залежить від обставин, не дивиться назад і по сторонах. Вона завжди йде вперед, чого б це не коштувало.

Приклад цього апостол Павло, він використовував мудру віру згідно з Божими думками. Він залишив дорогоцінну пораду:

«Браття, я себе не вважаю я досягнув та тільки, забуваючи заднє і тягнучись вперед, прагну до мети, до почесті високого поклику Божого в Христі Ісусі» (Филип’ян 3: 13-14).

Тимофію він сказав: «З цієї причини й терплю я оце, але не соромлюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впевнився, що має Він силу заховати на той день заставу мою.» (2 Тимофія 1:12).

Він знав, а не відчував Того, в Кого вірив.

А ви, читачу? Знаєте (розум) або відчуваєте (серце) Того, в Кого вірите?