Сестра привела брата в церкву…

Ніна: Добрий день, мене звати Ніна.

У Центр Допомоги я прийшла в зруйнованому стані у всіх сферах, абсолютно у всіх. Що вдома були скандали, сварки, бійки, сварки, нерозуміння; що хворіла я, хворіли діти; що злидні, бідність, борги… А найстрашніше було те, що я була розчарована і самотня…

Коли я почала слухатися те, що Бог говорив через пасторів, практикувати, тоді крок за кроком все почало змінюватися, але не відразу. В першу чергу, я змінилася всередині. Потім почалися зміни в сім’ї, а потім… Ні, не можна сказати, що потім. Змінилося і в родині, змінилося і в фінансах, все змінилося.

Коли у нас був намір за сім’ю, і пастор сказав, щоб ми думали про ту людину, яка найбільше потребує допомоги з наших рідних, я думала про свого брата. І пастор сказав молитися за цю людину, і я молилася за нього. Пастор сказав, що хто хоче, той може жертвувати за цю людину, і я жертвувала. І ще коли Бог просив у мене для нього робити деякі речі, я робила. А до цього я за нього кожен день молилася, постилася, і йому говорила. Він чув, але не слухав. А після того, як я за нього жертвувала, він прийшов до церкви.

Іван: Добрий день, мене звати Іван.

Коли у мене було все добре, коли мій бізнес йшов добре, я відчував себе комфортно, я міг взагалі і не думати про свою сестру і займатися своїми справами. І я не замислювався тоді про щось там особливе, я відчував себе комфортно. Але, так як я зараз розумію, життя без Бога довго не триває добре, і у мене наступило повне руйнування в усіх сферах. І в сфері бізнесу, і в особистому житті, тому що у мене було два шлюби, і вони розпалися. Усередині мене була надзвичайна депресія. Я не бачив виходу з цієї ситуації.

Так як у мене бізнес, у мене були борги по видачі заробітної плати. Це все настільки для мене було і ганьбою, і безвихіддю… і ці постійні телефонні дзвінки. Я навіть боявся підходити до телефону, тому що було одне – тільки образи і питання: «Коли ти повернеш гроші, зарплату». І так день у день, день у день… Я вже перестав вночі спати… Такий стан був перед Новим роком, коли всі люди готувалися до свята, а я знаходився в депресії.

І в цей час майже всі від мене відвернулися, я навіть не думав, що моя сестра… А вона не одноразово мене запрошувала, я на машині її підвозив до Церкви «Храм Духа Святого», вона мене запрошувала, а я говорив: «Ну, потім , потім, потім… » І це «потім» тривало. Але коли мені вже так було погано, що я відчував себе повністю розбитим, сестра знову мене запросила, дала мені запрошення. І коли я у себе в офісі став читати, то побачив, що в понеділок проходив фінансовий конгрес. А я з досвіду мого знаю, що фінансові конгреси стоять дуже дорого, щоб почути якісь поради. Так як у мене в фінансовому плані були руйнування, я подумав: «Почну з цього, а там як Бог покаже, так і буде». І ось так я прийшов до Церкви в понеділок на фінансовий конгрес.

Слухаючи пастора як представника Бога, я дійсно намагався бути слухняним і майже не пропускав служіння, і моє життя почало змінюватися крок за кроком… У першу чергу, я відчув у собі впевненість. По-друге, я зрозумів, що ще не все втрачено, я побачив таке віконце світла десь там, в кінці такого темного тунелю, і потихеньку, крок за кроком ця впевненість почала мене піднімати… Я зрозумів, що потрібно не боятися. І я перестав боятися. Я змінив свій графік. Якщо раніше я міг довго спати, перебуваючи в такому депресивному стані, то на сьогоднішній день я встаю найпізніше це о 6 годині ранку, починаючи з ранкової гімнастики… Але на першому плані – це служіння і Бог.

Ніна: Все, що Господь говорить через пастора з Вівтаря, я докладаю зусиль і роблю. Чи подобається мені, не подобається, підходить мені, не підходить, я намагаюся виконувати. Тому що я знаю, що по-іншому я не досягну мети. І дуже важливо молитися, боротися за сім’ю, тому що крім Бога наших рідних ніхто не врятує. І коли ми послухались того, що Бог говорить через пастора, Бог може діяти в наших сім’ях, в житті наших рідних. Тому потрібно обов’язково молитися, обов’язково ходити на служіння в неділю, і не тільки в неділю, і віддавати себе в молитві за наших рідних, щоб вони прийшли, пізнали Господа. Я скажу, що це зовсім інший брат, зовсім інша людина. Він змінюється з кожним днем, Бог його змінює. Якби не Бог і не ця Церква, мені страшно подумати, що було б зі мною і з моїми рідними.

Іван: В першу чергу, я хотів би подякувати Богові за те, що Він мене знайшов.