Тамірес — Була порожнеча

Коли мені виповнилося 11 років, я почала бунтувати проти своєї сім’ї. Я хотіла піти з дому. У віці чотирнадцяти років я почала ходити на вечірки, почала пити, курити марихуану. І я почала бунтувати ще більше. Я не знала, чого хочу. Був час, коли я почала вульгарно одягатися, почала зустрічатися з друзями.

У 19 років я познайомилася з хлопцем і почала жити з ним. І коли я пила, курила марихуану, я вважала, що щаслива. Мене оточували друзі. Але коли я поверталася додому, мене нічого не задовольняло, не наповнювало, був цей сум, самотність, порожнеча… Я хотіла знаходитися тільки у своїй кімнаті. Мені не хотілося нічого робити. І я почувала себе дуже самотньою…

Я познайомилася зі своїм чоловіком. Спочатку все було добре, як завжди в усіх відношеннях. Починалося все добре, було чудово, але через півроку-рік ми стали сваритися. У мене з’явилися страхи, невпевненість, я стала нестерпною, я була власницею, і я зривалася дуже швидко, я кричала, я була нестерпною, зарозумілою.

Потім я завагітніла, і ми це не планували, наші стосунки щодня ставали гіршими і гіршими, були приниження. Я почувала себе приниженою. Він принижував мене словами, і якраз у цей час наше фінансове життя почало падати, і все, що він заробляв, він витрачав на алкоголь, на інших жінок.

Я майже одна утримувала наш будинок, дочку, у нас завжди були затримки з оплатою квартири. І те, що дочка просила в мене, я не могла цього дати, і відправила її до будинку своїх батьків, щоб вона могла їсти те, що вона хотіла.

Так я отримала пропозицію своєї свекрухи дізнатися про Храм Духа Святого, але я нічого не хотіла. Три рази вона мене запрошувала і тільки на четвертий я погодилася. Перший раз, коли я прийшла до Храму, я відчула цей мир, і це було чудово. Першого дня я підійшла до Вівтаря, і я віддала своє життя. У мене був величезний тягар, ніби я носила 500 кілограм на плечах, і цей тягар зник. І це було дуже добре. Я почала змінюватись як мати, я не намагалася поміняти наш шлюб, але я змінювалася сама, я працювала над собою. Не він змінювався, але я працювала над собою.

Я робила це все в таємниці, тому що мій чоловік не підтримував мій вибір, не приймав моєї віри, це стало погано на мене впливати, і якраз у цей момент я прийняла свою віру і сказала йому: «Так, я зараз ходжу до Храму Духа Святого, і мені стало там добре, хіба ти не помітив у мені різницю? «Якщо ти продовжуватимеш туди ходити, я з тобою розлучуся», — так він відповів тоді. Я сказала йому, що він може залишити мене, якщо хоче, немає проблем, але Бога я не залишу.

Але ще чогось не вистачало, що мало наповнити мене повністю. І тоді я стала замислюватися про Духа Святого. Раніше я завжди говорила, що народження моєї дочки — це найрадісніший момент у моєму житті, але це неможливо порівняти з народженням Духа Святого. Я люблю своїх дочок, але Святий Дух, Який у мені, Він найдорожчий. Немає більшої радості. Це повністю змінило мою поведінку, змінило мій характер, те, як я говорю, як я реагую, мої рішення, все змінилося. Все, що я роблю сьогодні, я спочатку раджуся з Духом Святим. Все, що я маю в моєму житті, Дух Святий на першому місці.

Мій шлюб змінився, моя сім’я єдина. Сьогодні я маю мудрість, бо маю Дух Святий. Все, що я роблю, говорю, це Дух Святий спрямовує мене. Сьогодні я можу сказати, що я мама, дружина, домогосподарка, я дбаю про свій будинок. Все, що я роблю, я роблю ревносно, з любов’ю та турботою. Все, що я роблю, я думаю про те, щоб догодити своєму Богові. Я питаю, чи це сподобається Духу Святому. Сьогодні – це моє життя, моя поведінка, моя реакція. Це все завдяки Святому Духу.

Сьогодні я рішуча жінка: або так або ні. Такого нема сьогодні: я думаю, не знаю. Сьогодні я людина з характером, я впевнена, і я дякую передусім Богові за всі можливості, які Він мені дав, що Він змінив моє життя, і Храму Духа Святого, у якого завжди двері відчинені.