Марнославство і гордість

«І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно.»
Буття 6:5

Давши волю голосу свого серця, людина стала злою і втратила розум, який повинен направляти її життя. Її марнославство і гордість перемагають, забруднюючи розум, уже потьмарений гріхом.