“Поспіши мене вислухати, Господи, дух мій кінчається! Не ховай Ти від мене обличчя Свого, і нехай я не буду подібний до тих, хто сходить до гробу! Об’яви мені вранці Своє милосердя, бо на Тебе надіюсь, повідом Ти мене про дорогу, якою я маю ходити, бо до Тебе підношу я душу свою!” 
Псалом 142:7,8

У скорботі праведні звертаються до свого Господа і говорять з Ним, ніби вони віч-на-віч, бо вони бажають освятити Його ім’я своїм життям.

Тому щоранку вони віддають себе Його опіці, бажаючи бути в Божій волі та керуватися Його Духом, використовуючи віру в усіх своїх битвах.

Джерело: Естер Безерра