У той день, коли Бог попросить у вас щось, і ви відмовляєтеся це дати, знайте, що ця річ посіла Боже місце у вашому житті.

« І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.» (Буття 22:2)

Авраам мав багато досягнень, але не такі важливі, як його син Ісак.

Ісак означає усмішку, тобто він приніс велику радість Аврааму, тому Бог попросив його довести, що найбільша радість Авраама була не у його сині Ісаку, а у Божому Вівтарі.

Псалмоспівець Давид каже:

« І нехай я дістанусь до Божого жертівника, до Бога розради й потіхи моєї, і буду на арфі хвалити Тебе, Боже, Боже Ти мій!» (Псалом 42:4)

На жаль, я бачив багато завойовників, які давали чудові свідчення, але зробили помилку, яка є фатальною для віри: вони приліпилися до чогось, що Бог їм дав.

Коли це відбувається, людина починає з сумом йти на Вівтар і починає бачити Вівтар як місце втрати.

Бог не закликає вас до Вівтаря, щоб відібрати у що-небудь, але Він хоче написати нову історію життя.

Незалежно від того, скільки ви завоювали, це дуже мало, Бог хоче зробити набагато більше.

Тепер ми розуміємо, чому Авраам знаходиться на небі, тому що Бог благословив його ВСІМ, але він не приліпився ні до ЧОГО!

Джерело: Єпископ Маседо