“Я приймала снодійне, приймала заспокійливі, але мені нічого не допомагало…”

Мій чоловік поїхав відвідати нашого сина…

І мій чоловік не зміг повернутися…

Моє серце і душа розривалися так, що я не знала, що з собою вдіяти.

Я казала, що я не хочу так жити…

Я приймала снодійні, приймала заспокійливі, але мені нічого не допомагало…

Доброго дня. Мене звати Лариса. Я проживаю в Бучанському районі, в Петропавлівській Борщагівці. Хочу розповісти вам, що зі мною сталося. Торік у лютому місяці мій чоловік поїхав відвідати нашого сина на анексовану територію. І тут всі ми пам’ятаємо, що відбулося, і що зараз відбувається, почалося воєнне вторгнення в Україну. І мій чоловік не зміг повернутися додому, тому що всі дороги були розбиті, не було можливостей. І я залишилася тут зовсім одна. Звичайно, в стресі була не тільки я, але це тривало у мене місяць, другий, третій. Потім цей стрес перейшов у депресію, яка перейшла в безсоння. Я не спала ночами, я плакала, я не просто не спала ночами, серце в мені і душа розривалися. Я не знала, що з собою вдіяти. Я казала, що я не хочу так жити. Я казала, що це життя не моє, чому так відбувається?

Я приймала снодійне, приймала заспокійливі, але мені нічого не допомагало. На вулицю я просто не хотіла виходити. Я не хотіла ні з ким спілкуватися й не хотіла, щоб зі мною хтось спілкувався. І коли я виходила на вулицю, я намагалася сховатися, щоб вийти і ні з ким не зустрітися. Тому що якщо хтось мене зустрічав, відразу питав, як справи, і я починала тут же плакати. Вночі я думала, що я це все можу заїсти, я їла, їла, їла, в результаті набрала багато зайвих кілограмів. Від цього у мене підіймався тиск. Тиск тримався постійно аж до того, що я боялася вийти на вулицю, щоб не знепритомніти. А найжахливіше, що я сама розуміла, що я не можу з цим впоратися. Від цього мій стан погіршувався, я була дуже слабка і не могла нічого вдіяти. Такий стан тривав більше року.

І ось моя подруга, яка вже відвідувала служіння в Храмі Духа Святого, запросила мене на служіння у неділю.  Я прийшла в Храм Духа Святого на служіння у неділю. Там я дізналася, що служіння є ще у середу і п’ятницю. Я почала ходити і в середу, і в п’ятницю. Перша моя молитва була така: я просила у Господа Бога дати мені сили, дати мені мужність все це винести, все це витерпіти. Я просила дати мені Духа Святого. У п’ятницю я теж просила очистити мене від цього, що зі мною відбувається, та дати мені це зцілення. Виходило, що я ось ходила у середу, п’ятницю, в неділю постійно. І буквально тижнів за три я вже свідчила у церкві про те, як у мене на душі стало легко. Я прокидалася вранці і знала, що у мене сьогодні служіння, мої ноги самі мене несли в церкву. Я вже почала посміхатися, люди мене питають, ти куди, а я кажу, я біжу на служіння, до церкви. Я почала стежити за своїм виглядом. Змінила зачіску. Мені говорили, що я краще почала виглядати. А у мене посмішка просто не сходила з обличчя. Я просто вже співала. Ось таке у мене було перетворення буквально через три тижні.

2 липня я прийняла рішення прийняти водне хрещення. На служіннях я просила Бога увійти в моє життя, в моє серце. Тому що я не могла впоратися з собою. І тут сталося диво. Я просто ожила. Таке відчуття було, що я начебто була у долині сухих кісток. Я була цими сухими кістками. Поки Бог не прийшов до мене, і не допоміг, і не вивів мене звідти. Пройшло безсоння. Я почала спати. До того ж я лягала ввечері і вранці просипалася.

Ще одне хочу сказати. Якщо у когось така ситуація, як у мене. Я знаю,  що є. Багато хто депресує, і вони або соромляться, або пишаються, як я. Тому що я думала, що я сама впораюсь. Як це я не впораюсь? Обов’язково вірте. Прийдіть та приходьте на служіння. Просіть Бога, звертайтесь до Бога, розповідайте про свої проблеми, і Він обов’язково вам допоможе. І найголовніше, не забувайте що ви не один і ви не одна. Бог з вами, Він завжди з вами.

І ось на сьогоднішній день, я хочу сказати, що я зовсім інша людина. Я не та Лариса, яка була раніше, я зовсім інша Лариса. Я відчуваю радість. Я щаслива. Я сплю ночами, я не п’ю ні снодійних, ні заспокійливих взагалі, навіть від тиску, таблеток, взагалі ніяких. Тому що знаю, що Бог зі мною. Вірте в це. Віра дійсно допомагає. Дуже допомагає. Я щаслива, дійсно щаслива, що Бог зі мною.