Набагато більше, ніж чудеса!

“А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив. Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися. І радість велика в тім місті була!”
(Дії Апостолів 8:6-8)

Роздумуючи над цим уривком, можна помітити, що робота Пилипа була заснована лише на чудесах і проявах сили Божої, не акцентуючи увагу на Святому Дусі. Так само, як це роблять деякі пастори, які працюють лише для завоювань, руху віри та зосереджені на матеріальних та фізичних благословіннях.

Тому тодішньому керівництву необхідно було відправити Петра та Івана, щоб заповнити цю прогалину і вирішити проблему. Оскільки це ненормально, щоб так багато людей отримували Слово, хрестилися у воді, але не отримували Святого Духа!

“Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана. А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли, бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім’я Господа Ісуса.”
(Дії Апостолів 8:14-16)

Люди були настільки щирі та підготовлені, що апостолам достатньо було покласти на них руки, щоб вони були хрещені Святим Духом. Так народилося більше учнів!

Проте з уривку нище ми бачимо людину на ім’я Симон, який займався магією, обманював людей знаками і був дуже шанований в народі. Він сам, бачачи в Пилипі ще більшу силу, «віддався» цій вірі і навіть хрестився у воді. Симон йшов з Пилипом, щоб не втратити престиж і захоплення, які люди відчували до нього, але він не покаявся і не знав Бога…

“Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші, і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!”
(Дії Апостолів 8:18,19)

Таке ставлення показало, ким він був, і амбіції, які він мав, оскільки він побачив тут можливість прибутку!

Скільки він міг отримати від цієї влади в його руках? Він просто не знав, що ця сила купується не за гроші, а за «смерть свого Я» на Вівтарі!

І тоді я згадав тих пастирів, які проявляли чудодійну віру, збирали натовпи і навіть ніби були від Бога, але в часи боротьби, випробувань, коли вони показали своє справжнє обличчя, вони показали, що хочуть лише слави та влади у світі…

Це ті, хто проповідував Бога, Якого ніколи не знали, навіть зцілилися, пережили чудо, але несли у собі беззаконня, і тому вони впали, порожні, жорстокі, бажають будь-якою ціною захистити своє добре ім’я та престиж!

“Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші! У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне. Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого! Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.”
(Дії Апостолів 8:20-23)

Навіть почувши ці слова від Петра, замість того, щоб покаятися й упокоритися, Симон відповів: «Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили…»

На жаль, він нічого не зрозумів і продовжував думати про своє становище…

Нехай Бог змилується над «симонами»!

З іншого боку, на багатьох щирих людей зійшов Святий Дух.

Чудово знати, що право на Джерело Життя зберігається за щирими!