“І помолився Авраам Богові, і вздоровив Бог Авімелеха, і жінку його, і невільниць його, і почали вони знову роджати.” (Буття 20:17)

Авраам не заздрив Авимелеху через те, що у його дружини і слуг могли бути діти, а у Сари ще не було, тому що він знав, що те, що Бог приготував для нього, було нескінченно великим.

“І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть.” (Буття 17:6)

“І поблагословлю Я її, і теж з неї дам сина тобі. І поблагословлю Я її, і стануться з неї народи, і царі народів будуть із неї.” (Буття 17:16)

Авраам не заздрив Авимелеху, тому що максимум що він, його дружина і слуги могли мати, це дітей, але те, що Бог приготував для Авраама і Сари, було вічним.

Бог не тільки хотів, щоб у них народився син, але щоб від них пішли нації і царі.

Те, що Бог має для нас, у яких є бачення Авраама, нескінченно більше, ніж будь-яке завоювання цього світу.

Бог хоче, щоб від нас пішли нації і царі!

Джерело: Єпископ Маседо