Настя – Хрещення Святим Духом

Мене звати Анастасія, мені 15 років, я з міста Харків.

Усе життя в мене було дуже багато друзів. І не завжди вони були гарними. Ці друзі тягнули мене назад. Я не могла через них наблизитись до Бога. І з часом в мене почали з’являтися комплекси. Мені завжди хотілося, щоб мене приймали. Я ніколи не сприймала критику. Мені було важливо, щоб люди любили мене. Щоб вони цінували мене. Тому я почала підлаштовуватися під людей. Під молодих, під своїх друзів…

Я втратила свою ідентичність. Я більше не була цією Настею, якою була. Бо всередині мене була ця невпевненість. Мені здавалося, що я не гарна. Що моя зовнішність не приваблива. Що мені потрібно заслужити любов цього світу, цих молодих… І я почала віддалятися від Бога, бо з дитинства я  ходжу до церкви.

Потім в мене з’явилися такі думки: «Стрибни, подивися, що буде. Подивися, що буде після смерті. Як тобі буде краще. Тобі справді буде краще, всім навколо тебе. Буде краще твоїм батькам. У них зникнуть усі проблеми. Твої друзі більше не будуть тебе терпіти.» Мені здавалося, що ніхто з них не хоче зі мною спілкуватися. Через це я намагалася стати кращою для них.

Але одного дня, після чергової сварки з мамою, я зрозуміла, що так більше не може продовжуватись. Що мені набридло це життя. Що мені справді потрібно змінити свій характер, свою поведінку. Бо якщо я буду так жити, я справді помру. І тоді я зрозуміла, що єдиний вихід – це прийти знову до церкви. І коли я прийшла до церкви, мені було страшно, що мене будуть засуджувати. Але мені ніхто і слова не сказав. Я зрозуміла, що Бог також мене любить, що Він також не буде мене засуджувати. І тоді я почала змінюватись. Я залишила всіх своїх друзів, які тягнули мене назад. Я покаялася, я прийняла водне хрещення. І моє життя почало змінюватись.

Я почала боротися за Святого Духа. І так, спочатку я змінювала лише свій характер, але я зрозуміла, що цього не достатньо. Бо в якийсь певний період часу я повернуся назад, я повернувся до того життя, яким жила, і тому мені потрібен Дух Святий.

Тоді в тій кампанії «Святий вогонь зі Святої землі» в Гефсиманському саду я не жертвувала до кінця. Я виконувала свою волю. Я начебто жертвувала так, як Бог просить. Я просила, щоб Він показав мені Його волю на жертву. Але навіть Він показував, але я не виконувала її. І тоді в останній день кампанії я розмовляла зі своєю мамою дуже довго. Я зрозуміла, що Господь може прийняти мене такою, яка я є. Бо завжди я думала, що мені треба бути ідеальною, щоб Господь мене прийняв. І тоді, після того, як я розмовляла з моєю мамою, я зрозуміла, що ні. Що Господь прийме мене такою, яка я є. І коли я прийшла на служіння, я була сповнена віри, надії та сили боротися за своє життя, за Святого Духа.

І тоді, коли була молитва, перед тим як піднятися на вівтар, в нас була Вечеря Господня, і я приймала її. І тоді всередині мене з’явилася сила, щоб піднятися на вівтар і залишити там усе своє минуле життя, усе своє майбутнє, усе своє теперішнє. Коли я піднялася, я піднялася в молитві, я поклала свою матеріальну та фізичну жертву.

Коли я спустилася з вівтаря, я молилася, і Святий Дух зійшов на мене. Я не можу навіть передати це почуття. Всередині мене з’явилася сила, всередині мене з’явився мир, якого я так довго шукала. Всередині мене з’явилася радість, яка нікуди не зникає. І після того, як я отримала Святого Духа, мені захотілося служити Богові.

Моє життя справді змінилося, і я почала змінюватись, я вже не чинила так, як раніше. Тепер в мене є направлення, що мені робити. Зараз я хочу виконувати лише волю Бога, а не свою волю. І мені хочеться поділитися цим з вами, бо ця жертва була справді варта того, що я отримала.