“І сказав Авраам до свого раба, найстаршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: Поклади свою руку під стегно моє, і я заприсягну тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що ти не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, серед якого я пробуваю.” (Буття 24:2,3)

У наведеному вище тексті у нас немає імені слуги, але, безумовно, це був особливий чоловік, якому було доручено таке важливе завдання. Ймовірно, той самий слуга, якого Авраам назвав спадкоємцем усього, чим він володів, коли у нього ще не було спадкоємця, той самий Єлієзер з Дамаску (Буття 15:2).

Майбутня дружина Ісаака не могла бути язичницею (вона була народжена в Ханаані). Крім того, що вона повинна була бути з сім’ї Авраама, вона повинна була бути готова зробити те, що він зробив, залишити свої родинні зв’язки, будинок свого батька і йти в землю, яку їй покаже слуга.

Стурбований тим, що дівчина не погодиться зустрітися зі своїм майбутнім чоловіком, слуга пропонує Ісааку піти з ним в Харан.

“І сказав раб до нього: Може та жінка не схоче за мною піти до цієї землі, то чи справді поверну я твого сина до краю, звідки ти вийшов? І промовив до нього Авраам: Стережися, щоб ти не вернув мого сина туди!” (Буття 24:5,6)

Авраам заборонив слузі відвести Ісаака в те місце, звідки він вийшов. Авраам немов вважав за краще, щоб його син став євнухом, але не повернувся в те місце, яке він залишив, тому що це могло зруйнувати весь план Божий для потомства Авраама.

Зрештою, той, хто чує Голос Божий, ніколи не повертається назад. Це пояснює, чому так багато людей відмовилися від віри, Вівтаря і обітниць Божих, пішли за голосом серця, ігноруючи заклик Бога.

Але оскільки його переконаність в Божих обітницях була вище труднощів, Авраам знав, що Бог не залишить його.

“Господь, що взяв мене з дому батька мого й з краю мого народження, і що промовляв був до мене, і що присягнув мені, кажучи: Твоїм нащадкам Я дам оцю землю, Він пошле Свого Ангола перед обличчям твоїм, і ти візьмеш звідти жінку для сина мого!” (Буття 24:7)

Зупиніться і подумайте про катастрофу, яка могла статися з потомством Авраама, якби Ісаак одружився на жінці, яка не бажала жити по вірі?

Віруючи, що ангел був з ним, слуга молився (Буття 24:12-14). Ще до того, як молитва закінчилася, молода дівчина з’явилася і поступила саме так, як слуга просив в молитві до Бога. Його відповідальність була велика, тому він був ретельним у своїй молитві.

Річ у тому, що коли наш намір узгоджується з волею Божою, відповідь визначено. Це може зайняти час, але обов’язково станеться.

Тільки вірний слуга може впізнати іншого слугу. Характер Ревекки був зрозумілий: вона була скромною, готовою служити, боялася Бога, готова залишити своїх рідних, будинок свого батька заради початку великої нації.

 “І покликали Ревеку, і сказали до неї: Чи ти підеш з оцим чоловіком? А вона відказала: Піду. І послали вони Ревеку, сестру свою, і няньку її, і раба Авраамового, і людей його. І вони поблагословили Ревеку й сказали до неї: Ти наша сестра, будь матір’ю для тисячі десятків тисяч, і нехай нащадки твої внаслідують брами твоїх ворогів.” (Буття 24:58-60)

Якби вона сказала: “Ні, я не піду з ним”, що з нею стало б? Те ж саме, що ми бачимо в ці дні в житті тих, хто чіпляється за Харан, за маленьке життя, без вираження, без свідоцтва і без смаку. Але оскільки вона сказала “так”, вона стала великим благословенням, як і її свекор, і її чоловік.

Бачення Ревекки було духовним, таке ж бачення Церкви “Царство Боже”, якій виповнилося 42 роки, ми стали продовженням цієї нації! Благословенний той, хто благословляє нас, а хто проклинає…

Якщо ви сказали “ні” Богу, ніколи не пізно повернутися і сказати “так”. Бог Авраама чекає вас.

Як прекрасно, якщо ви сказали ТАК! Ви самі станете благословенням, і ніхто не зможе встояти перед вами до кінця часів!

Нехай Бог благословить вас!

Співпрацював: Єпископ Марсело Пірес

Джерело: Єпископ Маседо