Пауло Роберто – 40 років у церкві, але без Бога…

Я майже 40 років відвідую “Центр Духовної Допомоги”, але за весь цей час я так і не прийняв Духа Святого…

Пауло Роберто прийшов у 1989 році в ще тоді старе приміщення церкви.

– Хто хоче віддати своє життя Ісусу прямо зараз? Але дивіться не так, що ось тут всередині ви віддали, а там зовні знов забираєте її собі назад. Є багато людей, які позичають Ісусу своє життя тут, всередині церкви. Але коли виходять із церкви, знов кажуть, а тепер поверни мені моє життя назад.
Так чи ні?

– У цей час я навіть мав волосся. Єпископ Маседо мав волосся. Я навіть застав той період часу, коли він був посаджений до в’язниці, але я ніколи не приймав рішення віддати своє життя Богу по-справжньому.

І з цим я почав звикати. Я звик жити таким життям. Мені навіть подобалось таке життя, де я більше цікавився тим, що Бог мені може дати. Але віра, яка спасає, була дуже далеко від мене. Віра, яка давала мені змогу завоювати щось, машину, бізнес, можливість подорожувати, гуляти і все це інше… Але на рахунок моєї дружини, вона також прийшла зі мною, в той самий момент, як і я. Але вона вибрала зовсім інший шлях, ніж я.

– З першого дня, як я прийшла в церкву, я одразу захотіла слідувати за Господом Ісусом. Тому що там я знайшла справжнього Бога, справжню радість. Ми одружились в церкві, наші діти народились. І я почала служити Господу Ісусу. З часом моя донька також стала служительницею. А він, всередині церкви, поводився гірше, нібито людина зі світу.

– Хто міг сказати, що я читав Біблію? Я читав два-три вірші, і це в мене вже пробуджувало таку втому. Тоді я почав насолоджуватися тим, що я завоював. Але я почав насолоджуватися цим зовсім неправильним чином. Я завоював машиною, і замість того, щоб використовувати цю машину, щоб їздити з сім’єю до церкви, я використовував цю машину для того, щоб просто подорожувати, гуляти. І в цих подорожах моя дружина мені казала: “Дивись, це вже сьогодні неділя”.

– Коли ми говорили, Пауло, тобі треба навернутися до Бога, а він говорив: “Ви що, знаєте, що відбувається всередині мене? Ви думаєте, я не навернений до Бога?” Тобто він супротивлявся, ми помічали, але він сам не помічав свій духовний стан.

– Чому ви ніколи не фокусувалися на темі Духа Святого?

– Всередині мене не було насправді розуміння того, наскільки важливий Дух Святий. Я чув на рахунок хрещення Святим Духом, але для мене це було щось звичайним.

– Нехтування і малі винятки скоро мали свої наслідки, які вплинули на його історію.

– Були моменти в моєму житті, які я почав бачити як нормальним чином. Для мене стало нормальним обманювати, для мене стало нормальним мати багато подруг. І саме там почалися найбільші мої проблеми. Я зрадив моїй дружині і я почав приховувати це 10 років, 20 років це приховував. І в цей період я в церкві, вірний в десятині, вірний в пожертвуваннях. І замість того, щоб попросити Бога про пробачення, я завжди мав цей жаль всередині себе.

Не каяття, а просто жаль. І вважав, що все нормально. І продовжував практикувати ті ж самі речі, які я практикував. Я продовжував зраджувати в різних формах 10 років, 20 років, 30 років пройшло. І Бог продовжував давати мені шанс, Бог продовжував мене спасати з різних ситуацій, навіть від смерті.

Навіть прийшов один момент у моєму житті, коли моє життя прийшло до точки. Моя чаша була переповнена, тому що я почав почувати себе дуже погано. Насправді я почувався дуже сильно погано. У мене був тиск, я постійно відчував цей тиск всередині себе. Я одного разу проснувся вночі і відчув, як всередині мене щось зжималося дуже сильно. Я почав відчувати сильний біль в грудях. І цей біль був настільки жахливим, начебто щось розривалося всередині мене. Я навіть прокинувся серед ночі від цього болю. Я приїхав до лікарні. І лікар мені сказав після аналізів, що зі мною відбувалося. І ці аналізи показали, що я мав дуже серйозну проблему з серцем.

– Деякі новини змінюють рутину, а інші вони змушують людину проаналізувати своє життя.

– Я знав, що якщо я помру в такому стані, як є, я піду до пекла. І я почав помічати мій реальний стан.

– Але що ж, ви не чули слово про спасіння протягом цих 35 років в церкві?

– Я мав речі, які відбувалися в моєму житті. Їх було недостатньо, щоб я помітив все це, як в цій ситуації, в якій я опинився.

– Яке саме слово після цих 35 років пробудило вас?

– Пасторе, це слово було дуже простим. “Той, хто вірує і охриститься, буде спасений. І той, хто ні, той буде засуджений”. Це слово, яке я чув усе життя, але ніколи не звертав увагу на це. Ніколи воно мені не відкрило справжнє каяття, справжнє щире каяття. Я був людиною, яка не мала задоволення в речах Божих. Серед усього цього, що відбувалося, я прокинувся десь біля третьої ночі. І я пішов в вітальню, я став на коліна. І я повністю вилив своє життя перед Богом. Я розказав Богу все. Я сказав: Господь, я несправедливий, я невірний. Я зрадив мою дружину, я зрадив мою сім’ю, я зрадив тебе, Господь. Я був, Господь, лицеміром. Я звик бути на церкві, також звик бути людиною, яка обманює. Я не хочу більше жити таким життям.

– І він підійшов до мене, сів і вирішив визнати все те, що він зробив.

– Для неї було дуже важко. Але через те, що вона була Божою жінкою, вона повірила в мене. Я прийшов, сказав пастору: “Пасторе, я хочу охреститися.
Тоді він мене відвів до басейну. І після 70 кампаній я зробив одну кампанію, в якій я брав участь саме за спасіння, саме за Духа Святого. Я поклав, як ніколи, поклав на вівтар, я поклав свою душу. Цей бізнес, який віддаляв мене від Бога, я залишив. Щоб мати життя з Богом.

І днями мені потрібно було зробити катетеризацію. І коли я робив катетеризацію, у мене виявили проблеми з серцем. У мене були забиті судини. Деякі артерії мали 70% забитості, інші – на 80%. І тоді лікарі мені сказали, що потрібно робити операцію. І цю операцію треба робити, повністю відкриваючи грудину. І лікар сказав, що я не зможу вийти з лікарні. Тоді, після того, як моя дружина там мене залишила, у мене виникла велика самотність. Я відчував себе дуже самотнім. Тому що весь цей час я мав підтримку Духа Святого, який мала моя дружина.

І тоді я сказав Богу: “Господь, мій Бог, я відчуваю себе самотнім. Померти – це для мене не проблема, якщо я буду мати Твою присутність, Твій Дух. Куди піде моя душа, якщо це відбудеться зараз? Зійди на мене”. І тоді всередині мене, в моїй совісті, в моєму розумі, з’явилося два слова – “Я тут, не бійся”. І там Господь Ісус зійшов на мене. Він змінив моє життя, тому що Він побачив мою щирість. Він допустив, щоб я пройшов через всі ці ситуації. Тому що людина, яка була несправедлива, те, що вона сіє, вона пожинає. І я повинен був пожати все це, щоб я прийняв від Бога те, що я прийняв. І я дуже вдячний Богу за це, тому що Божа справедливость, вона найсправжніша. Я маю дуже великий шрам на моїй нозі, тому що там зняли звідти артерію, щоб пересадити все в мою грудину. Коли я був в реанімації, все, що відбулося зі мною, я говорив з Богом. І відбулося так, начебто я пішов спати і прокинувся новою людиною, наче дитина.

– То іншими словами, Ви хочете сказати, що цього дня Ваше серце було відкрите двічі?

– Так, два рази. Але найголовніша операція, яка відбулася, це Дух Святий, який зробив її. З другого по третій місяць я продовжував відновлюватись, але я вже почав робити відвідування, попросив мою доньку, яка є служительницею, щоб вона брала мене з собою на відвідування людей. Я хочу щось робити для Бога.

– Мій батько відразу після операції приїхав з іншого міста, щоб проводити домашню групу разом зі мною. Я ніколи не бачила мого батька таким. Раніше він таким не був. Він став інакшим.

– Сьогодні Пауло абсолютно інша людина. Він вже не той Пауло, про якого ми розповідали до цього. Та людина більше не існує. Раніше я була вдовою при живому чоловікові, а сьогодні у мене є справжній чоловік, мій друг.

– Яка різниця між тим, щоб бути в церкві 35 років без Духа Святого, і між тим, що ви вже його маєте 2 роки?

– Зміни великі, зміни в менталітеті, зміни в поведінці, зміни в рішеннях, зміни в баченні. У мене є любов до душ, бажання служити Богові.

– А за що ви більше всього шкодуєте?

– Моє найбільше розкаєння, що я не цінив. Я каюсь найбільше в тому, що я не цінив хрещення Святим Духом. Коли я тільки прийшов до церкви, і зараз я роздумую. У той день, коли я потрапив до лікарні, і уявіть собі, у мене було велике каяття за все, що я зробив. Але був шанс змінитися. Уявіть собі людину, яка стоїть біля дверей до пекла і намагається покаятися. Але вже на привеликий жаль немає шансу.