Сам собі господар

Хто думає, що може бути християнином і не жертвувати, той дуже помиляється. Жертва є основою християнського життя з Богом, від Буття до Одкровення. Але багато релігійних людей, чиє серце дивиться на золото, а не на Вівтар, виривають біблійні уривки з контексту, щоб довести, що не потрібно жертвувати. Проте, кожен з цих текстів в їх контексті лише посилює необхідність жертви. Наприклад:

“Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість краща від баранячого лою!” (1 Самуїлова 15:22)

Ви знаєте, чому Бог радіє слухняності більше, ніж жертві? Тому що послух – це справжня жертва. Немає нічого більш жорстокого для людини, ніж відмовитися від бажання робити все по-своєму. Це коштує набагато більше, ніж відмовитися від чогось цінного.

Саме воля людини рухає нею. Серце вказує шлях, і вона дотримується його. Це залежить від бажання приймати рішення. Звикнувши жити за власним бажанням, багато хто не може навіть уявити собі, як діяти інакше.

Відмовтеся від своєї волі, щоб виконувати волю Божу, щоб визнати, що насправді Він знає набагато більше, ніж ви могли коли-небудь знати. Неможливо, щоб Бог був Господом того, хто сам собі господар. Ви не можете служити двом господарям. Якщо ви слухняні собі, то неслухняні Богові. Якщо ви слухняні Богу, то неслухняні собі. Якщо догоджаєте Богу, то ненавидите своє серце. Якщо догоджаєте своєму серцю, то ненавидите Бога. Немає золотої середини. Бог не буде ділити Свій престол ні з ким.

Тому необхідна жертва. Вона забирає трон нашої волі і передає панування над нашим життям Богу. Жертва ставить речі на свої місця. Кесарю кесареве. Богу Боже.

Якщо ви віддали своє життя Богу, ви віддали все. Якщо не віддали все, тоді не віддали життя.