Слуга з проколотим вухом

«А оце закони, що ти викладеш перед ними: Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю. Якщо прийде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його. Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один. А якщо раб той щиро скаже: Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, не вийду на волю, то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, і він буде робити йому повіки!»
(Вихід 21:1-6)

Слуга з проколотим вухом в той час був відомим у суспільстві, як слуга з доброї волі. Куди б він не йшов, проколоте вухо привертало увагу оточуючих.

Розмірковуючи про це, я згадую плем’я Масаєв, де ми бачимо багатьох чоловіків з проколотими вухами після розпірок в вухах, яке вони більше не використовують. Неможливо не помітити дірку в їх вухах!

І це нагадує нам про слугу, який через любов проколов вухо в знак повної віддачі. Куди б він не приходив, люди відразу ж знали, що він добровільно вирішив залишитися слугою, хоча і міг цього уникнути.

Хоча по праву спокутування Господь Ісус є нашим паном, Він не нав’язує Своє панування в нашому житті. Ми всі були звільнені Ним з рабства (Галатів 4:7), але ми можемо добровільно прийняти це положення по любові (саме цього Бог очікує від нас!).

Давайте подумаємо про слугу з проколотим вухом. Протягом шести років він служив своєму панові, знаючи, що в сьомий рік він буде вільний. Як багато тих, хто в таких же умовах рахує дні, щоб відсвяткувати свою свободу! Це найприродніший вид мислення для більшості людей.

Дивно, коли людина хоче залишитися слугою, хоча може уникнути цього. Але саме цього шукає Бог — щоб люди приходили служити Йому з любові, а не через зобов’язання, страх, або власні інтереси.

Єдина причина, з якої хтось може залишатися слугою після шести років рабства, — робити це по любові.

Біблійний текст свідчить: «А якщо раб скаже: Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, не вийду на волю». Зверніть увагу, що хоча у нього була сім’я (дружина і діти, які не могли залишитися з ним після звільнення), в першу чергу він говорить: «Я люблю свого пана». Рішення було засновано на тому, що понад усе він ставив свого пана.

Господь Ісус заслужив законне право бути нашим Власником, Учителем і Господом. Однак Він вважає за краще не використовувати своє право завойовника нашого життя. Він хоче, щоб ми вирішили служити Йому з нашої власної вільної волі. Служитель з проколотим вухом не залишається зі своїм паном пз обов’язку, але з любові, тому що на відміну від сатани, який пригнічує своїх рабів, Бог любить і глибоко поважає тих, хто служить Йому!