Стурбованість евангеліста

Отримавши місію воскресити сина шунамітянки (2 Царів 4:29-31), Ґехазі, помічник Єлисея, пішов, але нічого не міг зробити, оскільки він уже носив у собі зло та особисті наміри (2 Царів 5:20-27), що в результаті спричинило проказу… Однак, коли Єлисей зайшов до кімнати, де було тіло хлопчика, він був стурбованим від такої ситуації.

“І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!… І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома, та й молився до Господа. І ввійшов він, і ліг на того хлопця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!… І він знову ходив по дому раз сюди, а раз туди. І ввійшов він, і знову схилився над ним, і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплющив той хлопець очі свої.”
(2 Царів 4:32-35)

Хто має дух євангеліста, не погоджується бачити страждання людей. Йому неприємно бачити несправедливість, яка відображається в житті людей, і тому він шукає направлення Святого Духа, щоб змінити картину болю та відчаю, які бачать його очі.

Це дух, який Бог хоче знайти в кожному зі Своїх слуг: забирати людей із царства темряви і наблизити до них Царство Боже.

І ЯКЩО ТАК НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ, ВІН НЕ ЗАСПОКОЮЄТЬСЯ!

Це дух Церкви “Храм Духа Святого”.

Єпископ Андре Кажеу