Віталій весь час грав у комп’ютерні ігри…

У 13 років мені купили комп’ютер, як вважали мої батьки, це потрібно для навчання і для роботи. Але це не було так

Здравствуйте, мене звати Віталій.

З дитинства у мене був страх: страх втратити маму, батька, страх темряви, були сильні комплекси. Мене водили по бабках, і ефект був, страх йшов, і кілька років я жив спокійно, але з часом страх приходив ще сильніший. У школі були постійні сварки з однокласниками через те, що я мав поганий характер, легко міг образитися і часто не приймав поради рідних і вчителів. Коли я бачив когось, хто краще мене жив, я тут же заздрив йому, і доходило до того, що я заздрив кожному перехожому, якого бачив на своєму шляху. І з таким характером я ріс, в образі на батьків і при цьому маючи різні хвороби у своєму тілі.
У мене були великі комплекси перед моїми однолітками, я постійно боявся думки людей. І тому жив під впливом натовпу.

У 13 років мені купили комп’ютер, як вважали мої батьки, це потрібно для навчання і для роботи. Але це не було так.  З першого дня я підсів на комп’ютерні ігри, спочатку на оффлайн, а потім через рік на онлайн. Це зруйнувало моє життя повністю, у мене більше не було бажання виходити на вулицю, кудись йти або їхати. Більшість свого часу я проводив за комп’ютерними іграми. Я почав часто прогулювати школу, закинув навчання.

У мене з’явилися дуже серйозні комплекси, і тому коли я грав, я забував всі проблеми, страхи, невдачі, і ставало легше, але це було на час, я намагався заповнити порожнечу, яка була всередині мене, але у мене нічого не виходило.

Прийшов момент, коли нашу сім’ю притиснули фінансові проблеми, і бувало навіть не було чого їсти. Ми були в боргах, і це заважало нам жити. І подруга мами, побачивши наші проблеми, запросила нас в Храм Духа Святого. Ми прийшли, мама залишилася і почала відвідувати служіння, мені не було коли через комп’ютер приходити, і тому мені не сподобалося. Бували навіть такі моменти, що коли я сам проводжав маму на служіння, головне, що б її не було вдома, щоб вона не кричала на мене, що я граю в ігри. Я грав в такі ігри, як Лінейч, Колофдьюті 4, Ворлд оф Танкс, і це сильно затягувало мене.

Минуло 2 роки і однієї ночі, сидячи за грою, я задумався про свій сенс життя, і я не знайшов його. Я подумав, що таким чином я не покажу різницю, що не досягну успіху. І в ту ніч я кинув комп’ютерні ігри. І став відвідувати з мамою Храм Духа Святого.

І з того часу моє життя почало змінюватися. Мій характер змінився, моє мислення змінилося. Пройшов лише рік після того, як я серйозно прийняв рішення, і за цей час мій спосіб життя змінився, я тепер вільний від комплексів, страхів, залежностей, хвороб, образ і заздрощів. Я впевнений в собі, йду вперед до напрямку своєї мрії, я маю мир і розуміння в сім’ї. Можу знайти спільну мову з будь-якою людиною і допомогти їй. Тепер у мене мир, спокій і радість на душі, коли все спокійно і коли є проблеми. Дякую Богу за все, що Він зробив у моєму житті.

Віталій