Я жертвував, що тепер?

«Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона. Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде! А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає. Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.» (До Євреїв 10:35-39)

1 — УПОВАННЯ: коли ви чуєте Голос Божий, як Авраам, потрібна мужність, щоб відповісти на його заклик. Після того, як ви чули Його голос і піднялися на Його Вівтар, ви повинні уповати на Його характер, вірячи, що Він виконає Свою обіцянку. Ми не повинні дивитися на обставини, але на Його обітниці.

2 — ТЕРПІННЯ: наполегливість — це не вибір, але необхідність віри. Наполегливий тільки той, хто вважає, що його віра не даремна. Після того, як ангели повідомили Аврааму, що у них з Сарою буде син, він повинен був продовжувати вірити, що через рік ця обітниця виповниться. (Буття 18:10).

3 — ВОЛЯ БОЖА: справжня жертва — це коли ми кладемо на Вівтар те, що Бог просить, всього себе, і коли це включає і нашу волю. Бог ніколи не зробить нічого, що не відповідає Його волі, тому запитайте себе: те, що я прошу, відповідає волі Божій?

4 — ЖИТИ ПО ВІРІ: Бог не закликає нас до пригод на Вівтарі, Він не хоче, щоб ми просто йшли туди, але жили по вірі, тобто в Його Слово, а не в прояви чудес з Вівтаря. Він не хоче, щоб ми жили, склавши руки.

5 — СПАСІННЯ ДУШІ: Ми бачили багатьох, які після завоювання чудес не проявляють віру, щоб підтримувати свою віру в Бога, причина в тому, що вони не піклуються про найважливіше для себе, і головна причина, чому ми віддаємо себе на Вівтар — це спасіння душі.

Коли ви досягаєте того, що просили, не залишайте віру, роблячи досягнення своїм богом, а якщо ви ще не досягли, зберігайте уповання.