Злість

Джерелом життя є думки, вільні від злості. Злість не тільки зіпсувала чистоту доброї віри, а й спровокувала падіння багатьох християн.

Охолодження любові в останні дні пов’язано не з відношенням до людей, але по відношенню до Бога. Це відноситься до любові, яка відходить від віри. Це можна спостерігати в наші дні.

Якість нинішньої християнської віри зрівнялася з тим, що випробував Ізраїль за часів пророка Єремії. Сьогодні відбулося величезне відступництво від віри. І воно породжене злістю.

Я пропоную вам поміркувати (а не просто прочитати) над дев’ятою главою книги Єремії. Я підкреслю наступне:

«Вони напинають свого язика, немов лука свого, для неправди, міцніють вони на землі не для правди, бо від злого до злого ідуть і не знають Мене, говорить Господь!» (Єремія 9:2)

Зміцнення злого «християнина», тобто його процвітання полягає не в тому, щоб почитати Господа Ісуса, але щоб оскаржувати особисті інтереси. Так породжується злість.

«Один одного остерігайтесь, і не покладайтесь на жодного брата, кожен бо брат обманити обманить, і приятель кожен обмовник! Один одного зводить, і правди не кажуть, привчили свого язика говорити неправду, помучилися, лихо чинячи! Серед омани твої проживання, через оману не хочуть пізнати Мене, говорить Господь.» (Єремія 9:3-5)

Коли Дух застерігає від поганої совісті, це насправді відноситься до духу злості. Це дуже часто зустрічається серед переконаних і незвернених. Потрібно весь час бути пильним, щоб злість не потрапила в серце.