Кожен, хто пізнав Бога, хоче залишити на землі хороший приклад… гарне свідчення, щоб його життя було прикладом для інших людей. Але для цього повинні відбутися грандіозні речі, і нам потрібно вимагати це у Бога. Адже Він сказав: «Хоча б у цьому випробуйте мене…»
Мудра віра – це вимагати від Бога виконання Його слів. З ним ми задоволені, вдячні за порятунок, але це слово має виконуватися. Хіба не так зробив Мойсей? Пам’ятаєте, коли Бог обурився проти ізраїльського народу в пустелі і хотів вбити народ, а з Мойсея створити нову націю? Але Мойсей сказав: «Мій Бог, якщо ти вб’єш народ, що скажуть єгиптяни? Вони скажуть, що Бог їх не мав сили виконати обітниці. Він вивів їх з Єгипту, але вбив у пустелі». У цей момент Мойсей використовував розумну віру. Він не обурився проти Бога, але обурився проти ситуації.
У сучасному перекладі написано так: «Принесіть десятину в сховища цілком, щоб в моєму будинку була їжа, випробуйте мене в цьому, – говорить Господь Сил. – І подивіться, чи не відчиню я вам вікна неба і не зіллю благословення на вас так щедро, що у вас не вистачить місця їх вмістити».
Уявляєте? Це благословення, які Бог хоче дати вірним в десятині і пожертвуваннях.
Так, можливо, вам приходять думки: «Ти не гідний, ти не можеш, у тебе не вийде…» Не приймайте ці думки. Це питання не гідності, але вірності. Бог не сказав, що ізлиє на тих, хто ідеальний, хто щедрий, хто багато знає… Ні. Він сказав: «Принесіть же ви всі…» Не важливо хто. Принесіть всі.
Щоб мати процвітання, потрібна вірність в десятині і пожертвуваннях. Те, що стосується процвітання, це для тих, хто вірить. Багато хто хоче процвітати. Але одне, це хотіти, а зовсім інше – вірити. Всі хочуть, але мало хто вірить, тому що не всі готові платити ціну.
Господь Ісус говорив: «Якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому» (Від Марка 9:23).
Хто хоче і вірить, не ставить багато запитань. Він знає, що якщо він зробить, як кажуть, буде прорив.
Одного разу одна мама підійшла до Господа Ісуса і каже: «Нехай мої сини будуть сидіти по праву і ліву сторону від Господа». А Господь відповів: «Чи готові вони платити ціну…» (Від Матвія 20:21).
Не всі готові. Багато хто хоче, але не всі вірять.
Давид хотів не тільки бути зятем Саула. Йому потрібно було вбити сто філістимлян і принести доказ. Давид пішов і убив в два рази більше. Той, хто хоче, робить те, що просили його, а хто вірить, робить в два рази більше.
Ілля сім разів молився, щоб дощ зійшов, і один раз, щоб зійшов вогонь. Було простіше, щоб з неба пішов дощ, а для нього було простіше, щоб вогонь зійшов, тому що в цьому була жертва… Коли Закхей хотів йти за Ісусом – він віддав половину маєтку бідним. Неєман сім разів занурився в річці. Петро всю ніч працював і нічого не зловив, але коли Ісус сказав закинути сіті, він закинув… Господь сказав: «…і хто силувати тебе буде йти з ним милю одну, іди з ним дві» (Від Матвія 5:41). Той, хто вірить, завжди робить понад те, що просять…
А хто вірить, той знає, що труднощі минуть, але там, попереду, на нього чекає перемога.
Наприклад, подивіться, як зростає кедрове дерево. Перші два роки, коли його садять, нічого не виходить із землі. Потім, коли воно росте, стає міцним, високим, красивим. І тільки через 40 років дерево приносить плід.
Так і в житті того, хто вірить… Спочатку він не бачить результатів, він сіє і нічого не бачить, як у кедрового насіння, але знає, що за життя він все одно побачить плоди. Тому він не опускає руки, не здається перед труднощами. І Бог допускає в нашому житті ситуації, які здаються неможливими, але це для того, щоб готувати нас до чогось більшого попереду.
Ведмідь приготував Давида до Лева. Лев приготував Давида до Голіафу. Голіаф приготував Давида до двісті філістимлян, вони приготували Давида до царства. А все почалося з ведмедя… Кожен раз було все гірше і гірше, але Бог завжди готовий допомогти.
Безпліддя Анни було її лімітом, але Бог підготував її через це – вона стала матір’ю пророка Самуїла. Труднощі Мойсея в пустелі готували його, щоб потім вивести народ з Єгипту. Филистимляни підготували Самсона до перемоги.
Завжди, коли нам здається, що вже немає сил; що вже межа наших можливостей, в такі моменти Бог робить, щоб твоя межа, твій ліміт перетворився в перемогу. Для Господа Ісуса хрест був межею, але цей хрест був тільки новим етапом. Коли Давид отримав помазання на царство, йому було десь 18 років, а став він царем в 35. Він не здавався, бо вірив, що те, що Бог обіцяв, прийде, адже той, хто обіцяв, вірний.
Завжди, коли в житті того, хто вірить, відбувається щось, що є його межею, він знає, що це тільки початок чогось великого, чого він досягне. Він вірить, що щоб не було в його житті, але поки не виконуватися всі обітниці, які Бог обіцяв, він не помре. Ця межа – тільки поштовх до перемоги.
А якщо це відбувається в житті тих, хто тільки хоче, тоді така людина розчаровується, здається.
Коли у тебе буде твоя межа, твій ліміт, не здавайся, але згадай, що перемога чекає тебе там, попереду!
Залишити коментар