Який твій дух?«…нападу я на нього, саме як він стомлений і знесилений, налякаю його, так що увесь народ, що з ним, утече, а я тоді вб’ю царя самого.» (2 Книга Самуїла 17:2).

Ось як син Давида замишляв убити свого царя. У Давида була важка ситуація: один його син згвалтував сестру, інший син переслідував його, щоб убити. У цей момент Давид перебував у непростій ситуації, але дух його був міцний.

І коли у нас труднощі, нам важко, Бог використовує цей момент, щоб піднімати нас, а диявол — щоб вбивати.

А який твій дух? Коли ти втратив роботу… або угода не відбулася… обіцяли тобі щось і не виконали… Як ти реагуєш в цей момент? Ти опускаєш руки свої, стомлюєшся, або чиниш так, як чинив Давид?

«Ти знаєш твого батька та його людей, що вони відважні вояки, і вони роздратовані, як ведмедиця в полі, в якої забрано ведмедят. До того ж батько твій досвідчений вояк…» (2 Царів 17:8).

Уявіть ведмедицю, позбавлену дітей? Якою вона буде в цей момент? Такий дух мав Давид. Такі люди були з Давидом.

«А тоді навіть найхоробріший, що серце в нього левине, злякається, бо ввесь Ізраїль знає, що твій батько лицар, а ті, хто з ним, люди відважні.» (2 Царів 17:10).

Дух Давида був міцний, як у лева, як у ведмедиці, руки його не опускалися… Вороги його чекали, щоб руки його опустилися, щоб він був стомлений, був в страху… Але він не був таким. Він був людиною війни.

Ви знаєте, що можна дізнатися про дух людини через те, як вона тисне руку. Якщо вона потискує руку ледь-ледь, значить її дух слабкий. А якщо міцно, але не дуже сильно, то дух сильний. А якщо дуже сильно, тоді це означає, що немає контролю над собою. Людина повинна мати баланс.

Не важливо, що сталося, але тобі потрібно відібрати у диявола те, що він взяв у тебе. Якщо диявол відібрав у тебе владу, яка у тебе є над перемогою, тобі потрібно забрати у нього, тому що це не належить йому.

Так зробив Давид. Тоді була фізична війна. Син хотів забрати престол, а Давид не допустив. Давиду було важко? Так. Він втік? Втік. Але він зберіг себе.

І тому бережіть себе будучи зневіреним, втомленим, або в страху, але бережіть себе в дусі перемоги, в дусі впевненості, в дусі фортеці, в дусі обурення проти зла, в дусі зміцнення, в дусі рішення… Зберігайте себе в твердості, впевненості, рішучості, що все буде добре.

Тому що диявол тільки і чекає:

«…нападу я на нього, саме як він стомлений і знесилений, налякаю його, так що увесь народ, що з ним, утече, а я тоді вб’ю царя самого» (2 Царів 17:2).

Бачите, як диявол починає. Він спочатку чекає, коли ми стомлені, потім коли опускаємо руки, щоб вбити, знищити…

Тому не здавайтеся. Ти почав свою справу і не йшло, як повинно бути, продовжуй… Щось сталося і не вийшло, як ти хотів, не здавайся, все буде добре… навіть якщо виникає бажання здатися…

У всіх є такі моменти, коли ми засмучуємося, тому що ми люди, але важливо, щоб цей момент пройшов і все… Втратив, так, боляче, важко, але потрібно вставати і йти далі.

Якби Давид стояв, прийшов би син і вбив його. Але через те, що Давид постійно був в русі, вороги не могли його вбити.

Ворог тільки і чекає, щоб ми були стомлені, у страху і з опущеними руками. І Бог, теж бачачи, що ми з опущеними руками, в цей момент приходить і каже: «Не бійся, я з тобою, йди вперед».

Тому ніколи не опускайте свої руки.